Царський період — це найдавніший етап історії Риму, який тривав з 753 до 509 року до н.е. У цей час Римом керували царі. За легендою, першим царем був Ромул, засновник міста. Він створив перші закони та організував військо. Після нього влада передавалася іншим царям, які робили важливі зміни для розвитку держави. Загалом у Римі було сім царів. Серед них Нума Помпілій, який установив релігійні обряди й культ богів; Тулл Гостілій, що розширював територію війнами; Анк Марцій, який будував укріплення та гавані. Останні царі походили з етрусків. Вони зробили Рим багатшим, зводили храми, дороги й каналізацію. Саме тоді почали будувати Капітолійський храм. Але влада царів поступово стала надто жорсткою. Останній цар, Тарквіній Гордий, правив жорстоко й нехтував думкою римлян. У 509 році до н.е. його вигнали з міста, а римляни вирішили більше не мати царів. Замість цього вони створили нову форму правління — республіку. Царський період був важливим для Риму, бо саме тоді місто зміцніло, отримало перші закони, релігійні традиції й почало розшиятись