Селяни втрачали свої землі, бо не могли конкурувати з маєтками патриціїв, де працювали раби. Багато хто переселявся до міста, де жив у злиднях і залежав від безкоштовної їжі та видовищ. Це призвело до посилення соціальної напруги.Щоб вирішити проблему, брати Тіберій і Гай Гракхи намагалися провести аграрні реформи — розділити землі між бідними. Проте їхні спроби закінчилися трагічно: обох убили противники реформ. Це показало, що в Римі політична боротьба стає дедалі жорстокішою.Криза посилювалася й через суперництво між воєначальниками. Армія ставала більш відданою своїм полководцям, ніж самій державі. Це дозволило генералам, таким як Марій і Сулла, захоплювати владу силою. Громадянські війни ставали все частішими.У результаті Римська республіка поступово втратила рівновагу. Корупція, боротьба за владу, економічна нерівність і постійні заколоти підготували ґрунт для падіння республіканського устрою й встановлення одноосібної влади імператорів.